Минуло понад десять років від початку війни та чотири роки з моменту повномасштабного вторгнення, проте питання використання російського програмного забезпечення в Україні все ще залишається відкритим.
На нещодавній конференції Tech360 відбувся круглий стіл “Ворожий софт: статус проєкту та фактори міграції українського бізнесу на якісні програмні рішення”. Експерти, представники держсектору та розробники шукали відповіді на головне питання – як зробити процес деокупації цифрового простору незворотним і безпечним для економіки, а також сформувати сприятливі умови для масового переходу компаній на сучасні ERP-системи. Редакція ERP Forum відвідала подію та зібрала головні тези з круглого столу.
Ризики, що ігноруються
Серед ключових причин відмови від 1С учасники дискусії називають кілька груп ризиків.
- Питання безпеки та санкційної політики. Використання програмних продуктів, пов’язаних з країною-агресором або її бізнес-екосистемою, дедалі частіше розглядається як фактор кіберзагроз і репутаційних втрат.
- Технологічне відставання. Бізнес стикається з обмеженими можливостями розвитку таких систем, зокрема щодо інтеграцій, масштабування або використання нових технологій, включно зі штучним інтелектом.
- Етичний аспект та імідж компанії. Оплата ліцензій або підтримки продуктів, пов’язаних із ворожими юрисдикціями, стає дедалі більш чутливою темою для клієнтів, партнерів та інвесторів.
- Юридична відповідальність. Впровадження відповідальності за використання ворожого ПЗ – лише питання часу. Проте експерти застерігають, що це має бути системна просвітницька робота, а не просто “каральний інструмент”, який може стати приводом для тиску на бізнес.
Як зазначив Ігор Стельник, директор Департаменту державного контролю у сфері захисту інформації та кіберзахисту Адміністрації Держспецзв’язку, обмеження та вимоги держави щодо використання програмного забезпечення можуть розширюватися:
“Показник у 40% – це не кінцевий результат. Перелік вимог і критеріїв буде збільшуватися, зокрема через санкційні механізми та нормативні зміни".
За його словами, питання стосується не лише державних органів чи критичної інфраструктури. Комерційні компанії також поступово опиняються у фокусі уваги через ризики кіберзахисту та репутації.
Бар’єри на шляху до міграції
Чому бізнес зволікає? Головна причина — страх колапсу. Якщо просто “вимкнути” 1С завтра, багато процесів зупиняться. Крім того, існує певна зневіра у наявності гідних українських альтернатив.
Олена Кузьмічова, співзасновниця Ukrainian ERP Forum та експертка з цифрової трансформації, підкреслила важливість демонстрації реальних результатів:
"Запити на перехід є, але великою проблемою є відсутність публічних кейсів – їх треба активно висвітлювати. Ми збираємо та просуваємо партнерські кейси, адже важливо формувати попит, виходячи з реальних можливостей того, що вже є на ринку".
Також існує низка важливих бар'єрів, що зупиняють підприємства. Серед них:
- Брак кадрів. На ринку близько 100 активних інтеграторів, тоді як черга на перехід становить понад 5 тисяч компаній.
- Спроби “перефарбуватися”. Деякі російські продукти намагаються видати себе за українські, змінюючи назви, що вимагає від бізнесу особливої “цифрової гігієни”.
- Складна фіскальна система. Постійні зміни в законодавстві змушують розробників інвестувати величезні ресурси в підтримку актуальності ПЗ замість розвитку функціоналу.
Український підприємець, інвестор, президент холдингу «Євроформат» та власник ERP-платформи D5 Сергій Ткаченко зауважив:
“Нам потрібно не просто видалити 1С, а вирощувати екологію нових продуктів. Відмова від ворожого софту має стати частиною соціальної реклами. Ми маємо пропонувати якість, щоб клієнт сам хотів перейти на сучасні хмарні ERP-рішення, які дають можливість використовувати штучний інтелект, а не тримався за застарілий софт”.
Альтернативи 1С: Як бізнес обирає нові системи?
Учасники ринку відзначають, що рішення про перехід рідко є суто технічним. Воно формується на перетині економічних, функціональних та стратегічних факторів.
Серед ключових критеріїв вибору альтернатив:
- загальна вартість володіння системою;
- функціональність та зручність інтерфейсу;
- можливості кастомізації;
- наявність партнерської екосистеми та підтримки;
- тривалість присутності рішення на ринку.
Водночас компанії часто очікують універсальних систем, які “закриють” усі потреби. Але ефективна автоматизація завжди передбачає врахування галузевої специфіки та адаптацію процесів.
Шляхи вирішення та державна підтримка
Одним із драйверів змін став Маркетплейс цифрових рішень на порталі Дія.Бізнес. Це безкоштовний інструмент, який вже зібрав понад 52 тисячі переглядів та допоміг здійснити більше 3700 переходів.
Крім того, ініціатива GIZ пропонує “цифрові ваучери” для малого та середнього бізнесу. Це фінансова допомога, яка покриває витрати на встановлення та ліцензії українського чи міжнародного ПЗ.
Важливу роль відіграє і банківський сектор, який мають консультувати клієнтів щодо ризиків та допомагати інтегрувати безпечні технологічні рішення.
Як наголосив Дмитро Уваров, Chief Technology Officer, UKRSIBBANK BNP Paribas Group:
“Довіра, стійкість і стабільність банківської системи безпосередньо пов’язані з повним контролем над технологічною інфраструктурою. Саме тому банки можуть виступати провайдерами знань та допомагати клієнтам орієнтуватися в ризиках та рішеннях”.
Банківський сектор активно ділиться досвідом впровадження міжнародних практик, сприяє інтеграціям та формує ризик-орієнтований підхід до вибору технологій.
Стратегія успіху – що далі?
Учасники круглого столу дійшли висновку, що успішна міграція можлива лише за умови державного протекціонізму та активного залучення топ-менеджменту компаній.
План дій на найближчі роки включає:
- Створення сертифікатних програм для перенавчання спеціалістів з 1С на українські та міжнародні системи. Без розвитку кадрового потенціалу навіть найкращі технологічні рішення не зможуть масштабуватися. Експерти також підкреслюють низький рівень цифрової обізнаності окремих професійних груп, зокрема бухгалтерів, щодо кіберризиків та стратегічної цінності сучасних систем.
- Популяризація успішних кейсів є важливим аспектом відмови від 1С. Бізнес має бачити реальні приклади впровадження, щоб подолати невіру в існування якісної альтернативи.
- Робота з державними органами для того, щоб податкова звітність у нових системах формувалася простіше.
- Надання грантів та пільг для компаній, які добровільно та швидко переходять на безпечне ПЗ.
Перехід з ворожого софту є питанням національної стійкості. Українському бізнесу час усвідомити — цифрова незалежність коштує дорого, але її відсутність може коштувати всього.